Логопед радить

           Вчитель- логопед

Сідун Ірина Петрівна

 

Стаж роботи: 14 років

Педагогічна кваліфікація: "Вища категорія"

Освіта: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. Спеціальність: « Педагогіка та методика середньої освіти. Українська мова і література», 2009 рік Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. Спеціальність: «Логопед. Спеціальний психолог дошкільних та шкільних закладів», 2012 рік

Педагогічне кредо: "Все можливо, на неможливе просто потрібно більше часу".

 

 

Логопедичне заняття з грамоти звук [й], літера й.

Заняття з грамоти"Буква А, звук [А]". Голоні звуки.

Білінгвізм, або двомовність, у дітей

Існуюче двомовне середовище в нашому суспільстві може позначитися на мовленні дитини як позитивно, так і негативно. Якщо дорослі, які оточують дитину, розмовляють правильно і чисто, дитина автоматично успадкує правильне мовлення. Якщо ж мовлення дорослих спотворене, перевантажене некоректними формами висловлювань, жаргонами, - відповідним буде і результат. Адже мозок дитини, її центральна нервова система, органи чуття, артикуляційний апарат сформовані таким чином, що дитина з народження здатна засвоювати кілька мов одночасно.

 
Однак тільки успадкування та запам'ятовування для оволодіння вмінням розмовляти недостатньо. Потрібна щоденна, послідовна, цілеспрямована робота з розвитку усного мовлення.
 
Для того, щоб запобігти виникненню «суржику», слід обов'язково демонструвати дітям приклади правильного розмовного мовлення. І якщо в такому випадку прикладом не можуть бути батьки, ним має стати педагог (вихователь, учитель), або хтось із найближчого оточення дитини. У випадку, коли в сім'ї, де росте і виховується дитина, звучить «правильна» російська мова, а в навчальному закладі - українська, з часом вона буде володіти однаково добре двома мовами. Дітям нелегко заговорити новою для них мовою, а це означає, що потрібні терпіння та тактовність з боку дорослих. Слід відразу заохочувати нехай навіть незначні перші успіхи дитини.
 
При вивченні другої рідної мови, української або російської, слід спочатку акцентувати увагу на сприйнятті, розумінні, а вже потім на говорінні.
 
Для того, щоб не відбулося засмічення мовлення дитини, необхідний постійний контроль дорослих під час двомовного спілкування. Також сім'ям, в яких виховується дитина-білінгв, бажано час від часу отримувати консультацію логопеда для того, щоб попередити виникнення мовленнєвих порушень.
 
Дуже важливо з самого дитинства виховувати в дітях інтернаціональні почуття, повагу до інших мов і народів. Слід пояснити дитині, що вивчення мови іншого народу - це повага до його культури, побуту, традицій.
 
Пам’ятайте, що процес оволодіння другою мовою є досить тривалим, тому не потрібно постійно виправляти помилки, вказувати на них. Невимушений характер спілкування та щира, довірлива атмосфера будуть викликати у дитини природне бажання розмовляти на декількох мовах.

3 умови формування правильної звуковимови у дітей

Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.

 
Мовленнєвий (фонематичний) слух
 
Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.
 
Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.
 
У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

 

Мовленнєве дихання
Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.
 
При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].
 
Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.
Артикуляція
 
Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.

Коли до логопеда? - Пам'ятка для батьків.
.Якщо в 2 роки:
  1. Дитина не реагуєна ім', не виконує прості інструкції, не любить, коли читають книжки;
  2. Дитина виконує інструкції лише підкріплені жестом чи в знайомих, побутових ситуаціях;
  3. У детини в лексиконі лише звуконаслідування чи обриси слів (слово з голосних, перший склад);
  4. Дитина не наслідує гру однолітків чи побутові дії дорослих, гра маніпулятивна і одноманітна;
  5. У дитини відсутній вказівний жест, жести "так", "ні", "бувай"
  6. Дитина реагує на слова "стоп", "не можна", "Підійди до мене", уникаєпогляду в очічи обійм;
  7. Дитина боїться певних побутових звуків, голосів чи навпаки, не реагує на дуже гучні;
  8. Дитина не може на собі показать руки, ноги, живіт, вуха, ніс;
  9. Дитина не може назвать близьких

​І при тому є особливості харчування( тільки перемелена їжа, обмежений раціон, не користується ложкою і чашкою), не ходить нагорщик, самостійно не роздягається, не може впіймати м'ячь жодного разу з 3 спроб, все ще облизує придмети, не може скласти вежу з кубиків.

Якщо в 3роки:

  1. Дитина не задає чи задає рідко питання;
  2. Дитина не будує трислівних речень, не використовує прикметники;
  3. Дитина не використовує дієслів чи в мовленні переважають дієслова;
  4. Дитина не розрізняє чи не називаєосновні кольори і форми;
  5. Дитина плутає близькі за значенням слова: Ложка-видела; гуска-качка; яблуко-груша;Дитина не розумієпрості причинно наслідкові зв'язки: ваза розбилася- хлопчик плаче чи не може переказати коротке оповідання "Дівчинка купила кульку. Дівчинка йде на свято";
  6.  Дитина не розрізняє "один-багато", "їстівне -не їстівне", "він-вона"
  7. Дитина не використовує займеники "Я" "Ти" "Моє"
  8. Дитина не розуміє увазі просторові поняття: вгорі, внизу, спереду, позаду, праворуч, ліворуч;
  9. Дитина не може повторити правильно за дорослим трискладові слова,односкладові слова, двоскладові із закритим складом ( машина, фен, кішка);

​Якщо в 4 роки:

  1. У дитини відсутні чи не правильно вимовляє звуки " С,Ш,З,Ж,Ч,Ц"
  2. Дитина не може вести діалог, не ініціює діалог на соціальні теми;
  3. У дитини відсутня сюжетно-рульова гра чи сюжет один і той самий;
  4. Дитина не може скласти розповідь за сюжетним малюнком, а просто описує його;
  5. Дитина не може скласти речення з поясненням причини події: "Дівчинка плаче, бо...";
  6. Мовлення дитини агроматичне, не правильно узгоджує слова за родами та відмітками;
  7. Дитина не використовує чи використовує відмітки "на під, в,за, над";

Якщо в 5 років:

  1. У дитини відсутні чи не правильно вимовляє звуки "л,р";
  2. Дитина не може скласти розповідь за сюжетними малюнками, переказати казку,щовідбувалося протягом дня;
  3. Дитина не може зробити оцінку поведінцілюдини;
  4. Дитина не розуміє поняття, що означає характер людини;
  5. Дитина не може підібрати антоніми до слів;
  6. Дитина не може скласти речення зпланом дій;
  7. Дитина не знає професії та не може  розказати про рід діяльності людей;
  8. У дитини відсутні слова вмістилищв, присвійні прикметники, відності прикметники (курник, бабусині, дерев'яні).
Як покращити мовленнєві навички дітей?

1 Давайте дитині час на відповідь.

Більшість з нас зазвичай не можуть дочекатись того моменту, коли співрозмовник закінчить речення, і перериває його мовлення своїми власними висловлюваннями. Батьки, у сою чергу, важливо давати дитині час подумати , тобто чекати 5-10 секунд, доки вона не зберігається з думками, щоби сформулювати свою відповідь,Цей час допоможе дитині обміркувати все  те, що вона хоче сказати. До того ж такий підхід може попередити або полегшити заїкання в деяких дітей

2 Не виправляйте дитину надмірно

Якщо ви вимагаєте, щоб ваша дитина вимовляла звук правильно, особливо якщо цей звук вона зможе вимовляти тільки коли стане старше, будь ласка, неробить цього!

Перестаратися з виправлннями- означає зашкодити навичкам комунікації вашої дитини. Чим більше ви будете вимагати від дитини правильної вимови, тим гірше буде виходить. Ви жне хочете, щоб уміння вимовляти звуки й розмовляти набуло негативного забарвлення в очах дитини, адже в такому випадку вона може взагалі припинити це робити.

Мабуть тут доречна така аналогія: спроба примусити дитину правильно вимовляти слово або звук схожа на спробу примусити людину, яка не вміє готувати, готувати краще.

3 Урозмові ставтесь до дитини як до рівноправного партнера

Для виконання даної поради необхідно дотримуватися балансу. Ви повинні розмовляти з дитиною так, ніби вона доросла, але в той же час пам'ятати проте, що вона ще дитя. Розмова з дитиною як з дорослим не означає використання дорослої лексики, жартів, або інформації, яку вона не зрозуміє. Це означає, що ви повинні висловлюватися по черзі, використовуючи зоровий контакт, і ставитися з повагою до того, що вона каже. Що стосується дітей молодшого віку,то ймовірно,буде багато ситуацій, коли ви просто не зможете зрозуміти, що вони белькочуть, проте, коли вона настане ваша черга казати, зробіть краще пропущення про те, що вони кажуть, і відповідайте.... навіть якщо ви не впевненні в тому, щосаме вони мали на увазі. Не розмовляйте з малюком зовсім вже подитячому протягом усього дня. Після того як йому виповнилося дев'ять місяців, намагайтесь обмежувати даний спосіб спілкування.

4 Будьте позитивним прикладом 

Для дітей батьки повинні бути найкращим прикладом для наслідування в усьому, і в розмовній мові теж. Якщо ви хочете розвинути мовленєві навички у вашої дитини , то повинні продимонструватиїй, що й самі ними володієте. Щоб сприяти розвитку мовлення навичок сина чи доньки, ви повинні постійно розмовляти з нею на рівні, який трохи перевищу. її власний рівень мовлення. Таким чином, діти будуть постійно тягнутися до вашого, більш високого рівня та вдосконалювати свої навички

5 Вимкніть телевізор 

По телевізору дійсно йдуть різні передачі для тітей, що дає вам такі необхідні паузи й перерви, але намагайтесь вмикати його якомога рідше

Просто пам'ятайте про те, що чим менше часу у вас ввімкнениний телевізор тим менше дитина чикатиме, що його ввімкнуть. Це стане корисним їй у довгостроковій перспективі. Дотримання цієї поради допоможе дитині розвинути свою увагу, навчитися самостійно займати себе і, як наслідок, зміцнити свої мовленнєві навички.

6 Читайте книги й не тільки

Читайте разом з малюком написи на коробках з усілякими пластівцями, на фудболках людей і покажчиках на вулиці. 

Чим більше ви занурите дитину в середовище звуків мови та структури мови, тим швидше вона почне розуміти її.
При читанні книги майте на увазі, що не обов'язково читати її слово у слово. Можна просто дивитись на картинки й розповідати про те, що ви бачите. Наприклад, при читанні «Попелюшки» можете сказати: «О, ні! Вона втратила свій черевичок» або «Мишки перетворились на прекрасних коней» тощо.
Такий підхід допомагає дитині не тільки навчитись використовувати свою уяву, а й розвинути свої навички як у сфері сприйняття мови, так і в сфері використання її виразних засобів. Спробуйте прочитувати хоча б одну невелику книжку щодня, і незабаром ви помітите позитивний результат.
 
7. Ставте відкриті запитання (які передбачають розгорнуту відповідь)
Будьте уважними з виконанням цієї поради. Не треба бомбардувати дитину питаннями в надії на те, що цей процес сам по собі призведе до розвитку чудових мовленнєвих навичок. Позиціонуйте себе як приклад для наслідування й рівноправного співрозмовника, а не як екзаменатора.
Відкриті запитання – це ті, які передбачають розгорнуту відповідь замість «так» або «ні». Ці запитання будуть навчати вашу дитину думати, аналізувати й шукати причинно-наслідкові зв'язки.
Ось як перетворити прості запитання на відкриті:
·         Запитання: ви ходили в магазин? (Передбачається відповідь тільки «так» або «ні»).
·         Відкрите запитання: куди ви ходили? (Передбачається розгорнута відповідь).
·         Продовження відкритого запитання: І що ви там бачили?
·         Запитання: чи сподобалась тобі книга?
·         Відкрите запитання: що тобі сподобалось у цій книзі?
·         Продовження відкритого запитання: а що б ти змінив у сюжеті цієї книги?
«Розкажи мені про...» – одна з найкорисніших фраз для розвитку мовленнєвих навичок.
 
8. Часто повторюйте слова
Особливо, коли діти ще маленькі. Вони повинні чути звуки та слова принаймні сто разів, перш ніж почнуть намагатись їх вимовити. При цьому не обмежуйте кількість разів, коли ви кажете одне й те ж слово. Повторення – ключ до навчання, до того ж воно покращує мовленнєві навички.
9. Робіть висновки й пояснюйте наслідки
Чим раніше ви поясните дітям концепцію причин і наслідків, тим краще. Це не означає, що вам треба читати розлогі лекції дворічному малюку, але коли щось відбувається або він зробить щось неправильно, допоможіть йому зрозуміти, чому це вийшло саме так.
Приклад для дітей молодшого віку: дитина залізла на стільчик, встала, оступилася, впала й починає плакати (за умови, що вона не травмувалась). Один з батьків може сказати: «Ти впала» або «Ти вдарилася», «Тобі не варто стояти на стільчику».
Приклад для старшої дитини: дитина не каже вам, куди вона збирається. Батьки можуть сказати: «Подумай, що буде, якщо ти поранишся або з тобою щось трапиться, а я не буду знати, де ти?». Пам'ятайте, що ви можете й повинні вимовляти це в позитивній, доброзичливій манері.
Позитивний приклад: дитина вас послухалась і прибрала у своїй кімнаті. Батьки можуть сказати: «Дякую, що прибрала в себе, тепер можеш пограти з друзями, адже ти зробила те, про що я тебе просив(а)».
І нарешті, остання, але не менш важлива порада.
 
10. Хваліть дитину за розмову
Це ще одна порада, виконання якої повинно бути збалансованим. Вам не треба казати дитині, наскільки добре вона розмовляє, щоразу після того, як вона щось скаже. Кажіть їй це принаймні кілька разів на день – чим діти молодше, тим частіше.

 

·         Для дітей молодшого віку. Коли вони правильно називають будь-який предмет або явище, кажіть: «Ти добре розмовляєш» або «Ти маєш рацію, це дійсно...» або «Ти дуже цікавий співрозмовник, з тобою приємно розмовляти».
Для дітей старшого віку. Ви можете похвалити їх, коли вони використовують нове слово, яке вперше почули від вас напередодні. Ви можете сказати: «О, так у тебе багатий словниковий запас. Це чудово!». Адже ви є позитивним прикладом для наслідування.
 
Ви можете похвалити дитину за те, що вона самостійно, до того ж грамотно сконструювала складне речення, кажучи їй: «Добре кажеш» або «Мені подобається хід твоїх думок», «Це було дуже складне речення».
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОЧАТИ РОЗМОВЛЯТИ?
 
 
Що таке затримка мовного розвитку? Про неї можна казати у віці 18–30-ти місяців, якщо запас слів, якими оперує дитина, зовсім незначний. Такі діти мають розвинені навички розуміння, а також ігрові, соціальні й рухові навички, але не можуть висловлювати свої думки в усній формі.
Пропонуємо розглянути прості варіанти допомоги, яку ми як батьки можемо надати нашим дітям, щоб вони швидше змогли почати розмовляти. Ось топ-5 рекомендацій, які допоможуть полегшити розвиток мови в дітей.
1. Спілкуйтеся з дитиною віч-на-віч
 
Коли ви намагаєтесь розвивати мовні навички своєї дитини, буде краще, якщо ваше обличчя буде перебувати на одному рівні з очима вашої дитини, при цьому воно повинно бути зверненим безпосередньо до неї. Це дозволить вам побачити, чи робить ваш малюк спробу звернутись до вас і вимовити слово, чи ні. Наприклад, цілком можливо, що він заплющив губи, щоби спробувати вимовити звук «П», але звук не вийшов. Якщо ви будете сидіти поруч або позаду, то ніколи не дізнаєтеся про те, що він робив таку спробу.
 
Сидячи обличчям до обличчя з дитиною, ви також зможете побачити її реакцію на різні ігри та інші дії. Це допоможе вам зрозуміти, чим у даний момент дитина зацікавлена найбільше. Окрім того, що в положенні обличчям до обличчя ви будете бачити свою дитину, вона зможе бачити вираз вашого обличчя й вашу артикуляцію. Це дозволить їй краще зрозуміти, як ви вимовляєте різні звуки та слова.
2. Зробіть вашу дитину господарем становища
Діти більше схильні спілкуватись, коли вони зацікавлені й мотивовані на це. Відкиньте всі правила, і нехай ваша дитина диктує, у що та як вона хоче грати. Якщо ваш малюк хоче кидати кубики один на одного, а не складати їх, дозвольте йому й пограйте разом у цю кумедну гру. Якщо він хоче грати з порожньою коробкою від іграшки, а не із самою іграшкою, – нехай грає. Незабаром ви побачите, наскільки захопленим буде ваш малюк, якщо будете заохочувати його інтереси.
3. Стимулюйте дитину казати про те, чого вона хоче
Більшість батьків розповідають, що, не дивлячись на те що їхня дитина ще не розмовляє, вони здатна зрозуміти, чого вона хоче. Іноді ми навіть можемо дати нашим дітям те, чого вони хочуть, ще перш, ніж вони самі усвідомлюють своє бажання. Для того щоб допомогти дитині із затримкою мови, намагайтеся постійно спонукати її спілкуватись.
Якщо дитина вказує на банан, зачекайте кілька секунд, перш ніж дати їй його. Це дасть дитині можливість спробувати вимовити звук або слово. Коли ваша дитина з очікуванням заглядає в холодильник, який ви в даний момент відкриваєте, зробіть вигляд, що не здогадуєтеся про те, чого вона хоче. Швидше за все, кілька секунд вашого зволікання допоможуть їй зробити спробу вимовити відповідне слово. Звісно, не варто розчаровувати дітей і чекати надто довго, перш ніж задовольнити їхнє бажання. І вже тим більше не варто карати дитину за те, що вона не готова вимовити потрібне слово.
4. Будьте перекладачем
Коли ваша дитина показує вам, чого вона хоче (указуючи, дотягуючись, крекчучи або даючи вам певний предмет), візьміть на себе місію перекладача та скажіть одне слово, яке вона могла б зараз використати. Це важливо для того, щоб дитина зрозуміла, яке слово буде потрібне їй наступного разу, коли вона чогось захоче.

 

Наприклад якщо ваша дитина ще не промовляє жодного слова та вказує на банан, при цьому чудово розуміючи фразу «Я хочу банан», вона не зможе вимовити всі слова цього речення. Тому коли вона вказує на банан, ви можете просто сказати: «Банан?!». У цьому прикладі ви виступаєте в ролі перекладача з її мови бажань на мову, яку вона повинна опанувати, щоби зрозуміти, яке слово їй треба навчитись вимовляти.
5. Отримуйте задоволення від спілкування
Ваше спілкування повинно бути веселим. Коли ви виступаєте в ролі перекладача та вчите з дитиною слова, прослідкуйте, щоб вона звертала всю свою увагу на вказаний предмет (такий, як банан) і на сказане вами слово «Банан» (вимовлене із правильною інтонацією та мімікою).
Ваша дитина буде більш активною й зацікавленою, якщо буде бачити, що ви також відчуваєте задоволення від спілкування з нею. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не готовий імітувати звуки та слова, які ви вимовляєте. Зберігайте позитивний настрій і будьте послідовними!
 
Пам'ятайте, що ці рекомендації розроблені для дітей із затримкою мовного розвитку. Будь ласка, зверніться до логопеда, щоб визначити, які саме рекомендації найкраще підійдуть для вашої дитини, та отримайте конкретні професійні поради про те, як допомогти їй почати розмовляти.