Портрет дитини напередодні вступу до школи

Психофізіологічний розвиток:

·        має зрілі мозкові структури та функції;

·        характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;

·        проявляє достатню рухову активність;

·        проявляє умілість рук, практичну вправність;

·        здорова, не має хронічних хвороб;

·        володіє основними гігієнічними навичками;

·        знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розу­міє, чим відрізняється від представників протилежної статі;

·        володіє основами безпеки життєдіяльності;

·        працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;

·        користується як провідною правою/лівою рукою;

·        не заїкається і не має інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

·        володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;

·        уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією до­рослого;

·        диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуаль­ну, аудіальну, тактильну);

·        здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;

·        усвідомлює основні зв’язки між явищами;

·        має розвинене логічне запам’ятовування — добре запам’ятовує і відтворює;

·        встановлює логічну послідовність подій;

·        відтворює зразок на вимогу;

·        робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креа- тивності;

·        розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує зву­ки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, ви­користовує складні речення;

·        диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає най­простіші зміни цифрових рядів;

·        розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;

·        знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

·        хоче йти до школи;

·        вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;

·        може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;

·        має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;

·        свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;

·        зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;

·        у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самоствер- джується;

·        має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

·        переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;

·        сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зо­внішніх впливів, чутлива до нього;

·        знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жеста­ми, діями, тональністю голосу;

·        адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;

·        утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;

·        чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;

·        оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформо­ване почуття гумору;

·        володіє елементарною емоційною культурою, самовиражаєть­ся у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

·        свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;

·        концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;

·        мобілізує себе на розв’язання завдання;

·        розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;

·        звертається по допомогу лише в разі об’єктивної необхідності;

·        конструктивно розв'язує проблеми, долає труднощі;

·        доводить розпочате до кінця;

·        може відстояти власну думку;

·        визнає свої помилки;

·        дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

·        приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важли­вість;

·        відкрита контактам, комунікабельна;

·        прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, това­ришів;

·        уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;

·        узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;

·        реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;

·        намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв'язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;

·        орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;

·        усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної пове­дінки;

·        має більш-менш адекватну самооцінку;

·        поважає себе та інших;

·        має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну сис­тему ставлень.

Отже, готовність дитини до школи — це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного роз­витку, які засвідчують її здатність бути активним суб'єктом шкіль­ного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у яко­му мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати одне одного, нестача якогось компенсуватися більшою зрілістю іншого. Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так вплива­тиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання ди­тини в першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визнача­ють, не гарантують його готовності до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш одна­ковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелек­туальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.

В умовах освітньої реформи “Нова українська школа”, що здійснюється Міністерством освіти і науки України, важливим  завданням є забезпечення наступності між ланками освіти.           Гармонійний розвиток  особистості дитини у період дошкільного дитинства та старту шкільного життя – основа подальшого її успіху в умовах безперервної  освіти впродовж дорослого життя.  Важливим  завданням є забезпечення наступності між ланками освіти.          

Підготовка до школи – основна тема для батьків і вихователів старших дошкільнят. Багато років побутує низка упереджень щодо підготовки дітей до школи.

       Упередження перше. Майбутньому школяреві слід якомога раніше відмовитися від гри

Примусове обмеження ігрової діяльності дітей (навіть молодших школярів) є небезпечним посяганням на їхні природні потреби, що негативно позначається на розвитку їхніх почуттів, уяви, мислення та гальмує процес соціалізації.

 Гра для дитини  - важливий інструмент пізнання природного та соціального світу.

       Упередження друге. Перед школою обов'язково слід навчити дитину читати (задля реалізації цього завдання батьки починають шукати навчальні заклади, додаткові заняття, де малят за шкільними «лекалами» навчають читати склади і слова).

Свідомий читач виростає з уважного, вдумливого, чутливого слухача. Тому, шановні дорослі, намагайтеся систематично читати дітям, даруючи їм і собі хвилини спільного переживання та осмислення літературних творів.   

       Проте нагадуємо: шлях до формування читача починається ще в ранньому дитинстві. Це відбувається в процесі слухання колискових, казок, віршів, потішок, розглядання книжок, імітування процесу читання.     

Упередження третє. Перед вступом до школи діти вже мають уміти писати      

     Непідготовленість до письма (недостатній розвиток дрібної моторики, зорового сприйняття, уваги) може стати причиною виникнення в першому класі негативного ставлення до навчання, тривожності, невпевненості у власних діях, графічної скутості (написання графічних елементів нераціональним способом).  Одже, рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного  навчання.

 Упередження четверте. Рухова активність (непосидючість) шкодить успішному навчанню в школі.

   Надмірні інтелектуальні навантаження без достатньої рухової активності мають негативні наслідки для біологічного дозрівання структур головного мозку дитини, підвищують кров’яний  тиск, розбалансовують газообмін у нервових тканинах, викликаючи мікрогіпоксії.  Обмеження рухової активності дошкільника є моральним злочином проти його фізичного і психічного здоров'я.

Упередження п’яте . Розвиток емоційно – почуттєвої сфери не відіграє значущої ролі у підготовці до школи.

        Емоційно почуттєва сфера дошкільників є визначальною для їх успішної соціалізації та взаємодії з навколишнім світом. Тобто заняття мають не так «навчати», як, насамперед, виховувати за допомогою позитивних емоцій, що трансформуються у позитивні почуття.

        Отже, важливо, щоб дитина була підготовлена до засвоєння нових знань (мала розвинені почуття, мислення, увагу), набуття спеціальних навичок (зокрема й письма), а не була змушена випрявляти неправильно сформовані раніше знання та навички.