Сторінка практичного психолога

Практичний психолог 

Черненко Інна Георгіївна

Стаж: 17 років

Педагогічний стаж: 17 років

Освіта: вища. Закінчила КІРУЕ у 2003 р., спеціальність "Психологія"

Кваліфікаційна категорія: "Спеціаліст I  категорії"

Педагогічне кредо: "Шлях до успіху: пошук, мотивація, розвиток, взаємодія".

Блог практичного психолога ЗДО №54 "Чебурашка"

https://psycholog54.blogspot.com

25.01.24 Практичний психолог  провела з педагогами  Семінар-практикум "Виховання любов'ю"

    ДІТИ ГРУПИ10 РАЗОМ З ПСИХОЛОГОМЛІПИЛИ"ДИВО КВІТКУ"

1.12.23.Консультація для вихователів "Профілактика  СНІДУ" щодо

Семінар-практикум  з педагогами"Я можу себе захистити"Мета:профілактика сексуального насильства. 

Семінар-практикум:"Стрес  та його особливості. "

Корекційно-розвивальне заняття

#WorldChildrensDayKrop2022            "В рамках Марафону до Всесвітнього  дня Дитини  проведено вправу для дітей старш.дошк.віку"Дарую серце Україні "

Практикум для педагогів:"Психологічні  хвилинки"

Корекційно -відновлювальні заняття  з дезадаптованими дітьми.

Тренінг за програмою:"Діти  та війна "Навчання технік  зцілення. Робота з педагогами.

Піскотерапевтична вправа «Єднаймося"

Мета: розвиток патріотичного виховання,ознайомлення з поняттям дружби та взаємопідтримки. Вправа"Віночок для України "

Центр арттерапевтичної допомоги «Ресурс". Всеукраїнський день вишиванки "Виготовлення паперових вишиванок»

Центр  артерапевтичної допомоги"Ресурс".

Виготовлення  арт-терапевтичної іграшки  для корекційно -відновлюваної роботи з постраждалими дітьми в умовах  війни.

Тиждень психології 

Четверг :22.04.21  ВиготовленняSTEAM-іграшок . Завдання : наповнюємо" другим життям " вживані речі, предмети,сміття тощо.   МЕТА:розвиток  уяви,творчості,моторики рук.   Вихованець групи  11 Тітенко  Марк

Середа:21.04.21 Тема:Застосування  STEM- технологій  в практичній діяльності. Мейкер -простір "Без  обмежень ".   Вправа з орбізами "Знайди Іграшку " Мета:зняття рівня ознак дезадаптації, тривожності,скутості, розвитку позитивних емоцій.  Вихованець групи  11 Сідун Св'ятослав.

Вівторок: Арт -обєкт " Людина"

Завдання: Надаємо друге життя підручним речам, предметам.:

Мета: Розвиток творчості. фантазіі, моторики рук.

Вихованка гр№9 Свадеба Софія

Понеділок : "Історія  розвитку  психології" Етапи розвитку  психології.

Семінар -практикум  "Я-педагог".

Мета: адаптація  молодих  педагогів,розвиток уміння працювати в колективі, розкриття творчого потенціалу.

Корекційно-розвивальне заняття "Використання елементів піскотерації в процесі адаптації дітей ранього віку до умов в ДНЗ

Семінар-практикум: "Стрес та його особливості"             

(з педагогами)

1. Якщо дитина живе серед критики – вона вчиться засуджувати інших.
    
2. Якщо дитина живе серед ворожнечі – вона вчиться «воювати», бути злою.
    
3. Якщо з дитини насміхаються – вона стає невпевненою у собі, нерішучою і надто скромною.
    
4. Якщо дитина змушена соромитися – вона почувається винною.
    
5. Якщо дитину розуміють – вона стає терпеливою.
    
6. Якщо дитина відчуває заохочення – вона  пізнає свою цінність.
    
7. Якщо дитину хвалять – вона пізнає цінність інших.
    
8. Якщо дитина живе у справедливості вона стає справедливою.
    
9.  Якщо дитина знаходить визнання – вона буде задоволена собою.
10.  
11.   Якщо дитина живе серед довіри і приязні – вона знайде в житті любов.

1. Отримання самостійності. Дитина значно швидше і легше опановує навички самообслуговування.

2. Неабияку роль у розвитку дитини відіграє дитяче оточення. Діти вчаться взаємодіяти з іншими на основі домовленості, стримувати особливі бажання, ділитися тим, що мають самі.

3. Садок допомагає дитині позбавитися від егоцентричних настанов.

Ці психологічні моменти особливо важливі для формування особистості дитини. Але не слід забувати про медико – педагогічні  аспекти: режимне харчування, відпочинок, прогулянки, заняття, забезпечення нормального догляду і нагляду.

1.НЕ НАВ’ЯЗУЙТЕ СЕБЕ НІКОЛИ, І ДІТЯМ ЗОКРЕМА.

2.ЯКЩО НЕ ЗНАЄТЕ, ЯК ВПЛИНУТИ,  ЗУПИНІТЬСЯ.

3.ПОЗБУДЬТЕСЯ У ВАШОМУ СПІЛКУВАННІ З ДІТЬМИ ТИХ СПОСОБІВ І ФОРМ ВПЛИВУ, ЯКІ ВИКЛИКАЮТЬ У НИХ ПРОТЕСТ ЧИ НЕГАТИВНУ РЕАКЦІЮ.

4.ВИЛУЧІТЬ НЕПРИЯЗНЬ ДО ДИТИНИ І СВОЇ НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ.

5.ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРИНЦИПУ РІВНОПРАВНОСТІ І СПІВРОБІТНИЦТВА.

6.НЕ ФІКСУЙТЕ УВАГУ НА НЕВДАЧАХ.

7.ДАВАЙТЕ ЯКІСНІ ОЦІНКИ.

8.НЕ ПОРІВНЮЙТЕ ДИТИНУ З БУДЬ-КИМ, НЕ СТАВТЕ ЇЙ НІКОГО ЗА ПРИКЛАД.

9.НЕ ВИСЛОВЛЮЙТЕ ДИТИНІ СИМПАТІЇ У НАДМІРНІЙ ФОРМІ.

10.ВИКОРИСТОВУЙТЕ РІЗНІ ФОРМИ СЛОВЕСНОЇ ПІДТРИМКИ.

ДОТРИМАННЯ ЦИХ ПРАВИЛ Є НЕ ЩО ІНШЕ, ЯК ГАРМОНІЯ ПОВНОЦІННОГО ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТОСТІ ДИТИНИ. ЦЕ І Є АТМОСФЕРА ЗАХИСТУ І ПІДТРИМКИ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ.

            Якщо дитина не слухається, погано себе поводить не поспішайте її карати. Основна мета допомогти дитині зрозуміти чому вона зробила погано, вирішить як ви з нею зможете виправити ситуацію, домовтеся як уникнути подібних ситуацій в майбутньому. І що ви будете робити, якщо вони повторяться. Це важливо щоб дитина довіряла вам і звикла нести відповідальність за свої вчинки, а також не розцінювала ваше покарання як несправедливе.

            Слова «Я тебе не люблю», «Ти поганий», «Ти моє покарання», «Як ти мені набрид» повинні стати для вас табу. Пам’ятайте, ви можете бути незадоволені вчинками, а не дитиною.

• Ніколи не можна карате за те, що дитина не може змінити. Наприклад за нерозуміння яких-небудь шкільних предметів або невміння малювати. Ваша дитина потребує підтримки, а не осудження.
• Використовувати домашню працю у вигляді покарання не варто. Якщо ви не хочете привити, наприклад, дівчинці стійку неприязнь до прибирання.
• Не карайте дитину бойкотом. Психологи впевнені, що малюку це несе більш серйозну травму, ніж крик.
• Не можна карати дитину в присутності сторонніх людей, особливо їх друзів. Для вразливої дитини немає нічого страшнішого.
• Ніколи не карайте за те, чим грішите самі. Діти наслідують своїх батьків. Хочете змінити дитину - почніть з себе.
• Ні в якому випадку не карайте декілька раз за один і той же вчинок.

• Спокійний тон і доброзичливість. Вони творять дива! І дитина звикає спілкуватися тільки так. Коли вона стане підлітком вам це знадобиться.
• Щоб втихомирити гіперактивну дитину психологи радять відвести в домі спеціальне місце заспокоєння. Наприклад, диван або крісло, але не в якому разі не куток.
• Доречна похвала. Краще керувати дитиною не з допомогою покарань, а через заохочення. Набагато приємніше щось робити, коли тебе хвалять.
• Своєчасне вибачення. Це дуже важливо: бути в конфлікті з мамою або татом – стрес для дитини будь-якого віку.
• Дитина повинна бути впевненою: навіть, якщо вона покарана, батьки її люблять і завжди будуть любити, щоб вона не накоїла.

Корекційно - розвивальні заняття з розвитку пізнавальних процесів та шкільної зрілості.

Корекційно - розвивальні заняття з подолання ознак дезадаптації.

Семінар-практикум:

"Виховання толерантності починається із педагога"

Мета: профілактика конфліктних ситуацій в ДНЗ

Мастер-клас "Талановиті пальчики"

Тренінг з батьками:

"Знаходимо та розвиваємо обдарованих дітей разом з батьками"

Семінар-практикум для педагогів на тему: "Психічне здоров"я педагога: як його зберегти" 

 

   Дошкільний період дитинства - надзвичайно важливий етап розвитку людини, що має самостійну цінність незалежно від майбутнього шкільного навчання дитини. На етапі прийому дитини до школи доцільно діагностувати рівень психологічної зрілості дитини, але не шкільної, а дошкільної. Тому що саме зрілий дошкільник готовий до успішного навчання у школі (із погляду соціальної адаптації і з погляду успішності засвоєння знань і навичок).

мотиваційна готовність - виявляється у настроях дитини, її прагненні і бажанні йти до школи;

фізіологічна готовність - означає достатній рівень розвитку психофізіологічний, фізіологічних й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму;

інтелектуальна готовність - пов*язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини; 

емоційно-вольова готовність - визначається рівнем сформованості довільності основних психічних процесів та поведінки, самоорганізованістю, умінням контролювати свої емоції.

 соціальна готовність - означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації,  соціальну компетентність.

ОСНОВИ  ГУМАННО-ОСОБИСТІСНОГО  ПІДХОДУ  ДО  ДІТЕЙ

Виховання, з погляду суспільного розвитку, є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти в цілому. Завдяки вихованню людство забезпечує свою безсмертність у соціальному розвитку.

Орієнтиром для налагодження навчально-виховного процесу серед дітей стали заповіді для вихователів, запропоновані  Ш. А. Амонашвілі:

1. Виховання має бути гуманістичним, грунтуватися на позитивному ставленні дитини до виховного процесу: вона повинна стати добровільним помічником батьків та вихователів.

2. Головна мета виховного впливу - дати дитині відчути радість спілкування з однолітками й дорослими, радість спільної праці, пізнання, гри, відпочинку.
3. Характер взаємин дорослих - те середовище, в якому формується
   особистість людини майбутнього. Треба розвивати і берегти в дитині
   віру в батьків, вихователів, товаришів, у саму себе.
4. Весь виховний процес має бути пройнятий повагою до особистості дитини.
5. Кожен може проявляти й розвивати в собі свої здатності і здібності.
6. Дитина - імпульсивна істота, їй важко зрозуміти дорослого. Це батьки, вихователі повинні зрозуміти її і будувати виховні плани на основі
   поваги до неї.
7. Вихователям належить бути принциповими в усіх конкретних випадках розв'язання виховних завдань.
8. Діями вихователів мають керувати гуманність, доброзичливість, готовність прийти на допомогу, почуття співпереживання.
9. Слід рішуче відмовитися від крику, грубих висловлювань, насмішок, погроз та примусу.

За  Ш.А. Амонашвілі, педагогіка будується не на наукових засадах, а на джерелі мудрості. Мудрість експериментально не доводиться, тим не менш, вона – найвища істина. Перш за все вихователь має вірити в саму дитину, у свою “іскру” від Бога, в силу гуманної педагогіки.

Дошкільне дитинство — дуже короткий відрізок у житті лю­дини, лише шість років. Але вони надзвичайно важливі, адже розвиток відбувається стрімко: формуються основи особис­тості, розширюється сфера діяльності. У цей період інтенсивно прогресує пізнання. Дитина опановує рідну мову, відбувається вдосконалення сприйняття кольору, форми, об’єму, простору, часу. Розвиваються види та особливості уваги, пам’яті, мис­лення.

Розвиток — це розширення меж внутрішнього світу, його території. Нав’язати розвиток неможливо, цим керує якийсь «внутрішній двигун». Для того, щоб людина шукала умови для розвитку і користувалася ними, у неї має бути потяг до цього, нездоланна потреба.

Практичні психологи — саме ті люди, які краще від інших мо­жуть допомогти дітям розвинути й реалізувати свій потенціал.

ШЛЯХИ  ПОДОЛАННЯ  ДИТЯЧИХ  СТРАХІВ

Часто батьки стурбовані проявами дитячих страхів. Ці страхи характерні для певного віку і є показником повноцінного розвитку емоційної сфери дитини. Для здорового, нормально розвиненого малюка переляк і страх – природна реакція, що проявляється у процесі пізнання оточуючого світу. В дошкільному віці страхи виникають частіше, ніж у подальші роки.

Увага! Для кожного віку характерні свої страхи:

• У 2 роки виникає страх раптової, неочікуваної появи незнайомого різкого звуку, болю, висоти, самотності, може виникнути страх перед тваринами, транспортом, що рухається. Частіше за все малюк цього віку боїться темряви.

• У 3 роки з’являється страх перед покаранням.

• Від 3 до 5 років багато хто з дітей боїться казкових персонажів (частіше     Бабу-ягу, Кощія, уявних „монстрів”), болю, неочікуваних звуків, води, транспорту, самотності, темряви і замкнутого простору.

• У 6 років інколи з’являється страх перед пожежами, стихіями та катастрофами.

Дошкільники дуже чуттєво реагують на конфлікти в родині – це посилює страхи. Нерідко страхи проявляються при хворобах когось із дорослих в сім’ї.

Перераховані страхи мають тимчасовий, перехідний, віковий характер, з ними не треба боротися, просто підтримуйте і заспокоюйте малюка, приймаючи таку особливість його психічного розвитку. Однак бувають інші страхи, що називаються невротичними. В їх основі – психічна травма, невміння дорослого впоратися з віковими проблемами дитини, жорстокість у відносинах, конфлікти у сім’ї, висока тривожність у батьків. Такі страхи самі не проходять, необхідна допомога спеціалістів (психолога, психотерапевта), зміна стилю виховання. Допомагають подолати страхи ігрові методики-корекції: малювання страхів; складання казкових історій з доброю кінцівкою і програвання їх у сім’ї.

Якщо в дитини неспокійний сон з кошмарами, їй важко засинати, вона страшиться темряви, у неї занижена самооцінка, це означає, що дитина чогось боїться.

Як уникнути виникнення й закріплення страхів:

• Ніколи не зачиняйте малюка в темній незнайомій кімнаті.

• Не залякуйте дитину (віддам чужій тітці, прийде Баба-яга і забере тебе).

• Перетворюйте злих героїв на добрих (вигадуйте казки – як Баба-яга стала хорошою, як павучок допоміг дівчинці вийти з лісу…).

• Не перенавантажуйте фантазію дитини: іграшки мають відповідати віку, виключіть з дитячого перегляду агресивні фільми та мультфільми, обережно відбирайте книги для читання (у 3 роки дитина може злякатися вовка з „Червоної Шапочки”, а 2-річному малюкові ні до чого купувати робота зі зброєю чи крокодила з роззявленою пащею).

• Заздалегідь готуйте дитину до садочка і школи.

• Підвищуйте самооцінку малюка.

• Подолайте власні страхи (перед транспортом, ліфтом, собакою тощо) і не “заражайте” ними дітей.

• Враховуйте, що більш за все схильні до розвитку страхів емоційно-чуттєві та вразливі діти, а також діти, у яких дуже добре розвинена уява.

• Заохочуйте розвиток самостійності, нехай малюк відчує, що він багато вміє, багато знає.

Як знайти гармонію дитячої душі?

         Зіштовхуючись із проблемами дитини, батьки часто почуваються безпорадними. Знаючи, як варто було б учинити у тій чи іншій ситуації, вони не можуть передати малюкові свою впевненість і знання. Тим паче, що намагаючись поговорити «відверто», вони ризикують зіштовхнутися із захисною реакцією і небажанням дитини впустити їх у свій внутрішній світ. Водночас ніхто не може допомогти малюкові так, як найближчі люди, які знають і люблять його.

         Один зі способів, що полегшує контакт із дитиною, - казка, в якій герой відчуває ті самі труднощі, що й Ваш малюк. Вигадати таку розповідь дуже просто. Основне – гарний кінець.

         Для малюка ця розповідь буде двозначною: по – перше, він побачить, що його проблема зовсім не виняткова, вона  часто виникає і у решти  дітей, і вони з нею чудово можуть упоратися. По друге, Ви у ненав’язливій формі пропонуєте дитині вдалий спосіб розв’язання ситуації. Крім того, розповідь про будь – кого, схожого на Вашого малюка, допоможе вам більше довідатися про його переживання.

         Реальний спосіб допомогти – гра. Наприклад, Ваше чадо абсолютно не вміє поводитися в гостях, а від постійної моралі – жодного результату. Тоді Вам слід розіграти з ним дві ситуації. Перша ситуація: «неслухняна дитина завітала у гості» : малюк має зобразити вкрай неслухняну дитину, яка всім заважає, все бере без дозволу, вередує за столом. Діти, як правило, грають у таку гру із захопленням. Друга ситуація: «слухняна дитина», у ній малюк зображує на рідкість виховану істоту. Важливо, що дитина відчувала різницю між «правильною» і «неправильною» поведінкою.

         Чудовий метод контакту – малюнок. Папір, олівці та фарби допомагають зобразити ретельно приховані почуття: страх, злість, образу. Якщо малюкові просто сумно й самотньо, сядьте поруч і намалюйте разом із ним улюблену іграшку або щось інше. Фантазуйте разом із Вашою дитиною!

Звернення дитини до дорослих

Шановні батьки, пам’ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчiть мене, будь ласка, як стати і бути людиною.

У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у Ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Навчіть мене, будь ласка, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомогати один одному в цьому безмежному світі.

Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше  брали мене  на  руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша опіка не перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я Вас дуже, дуже люблю! Покажіть мені, що Ви любите мене теж.

Поради батькам

Для чого дитині потрібен дитячий садок?

Виховання в дитячому садку надає безліч можливостей.

1. Це отримання самостійності. Дитина значно швидше і легше опанує навички самообслуговування, навчиться їсти, одягатися і роздягатися, прибирати за собою.
2. неабияку роль у розвитку дитини відіграє дитяче оточення. Це особливо важливо для перших і єдиних дітей в сіма. Діти вчаться взаємодіяти з іншими на основі домовленості, стримувати особливі бажання, ділитися тим, що мають самі. Це відбувається без повчань дорослих, лише за рахунок спілкування з іншими дітьми.
3. садок допомагає дитині позбавитися від егоцентричних настанов (прагнення дитини судити про все, що відбувається, з власної позиції і заперечувати всі інші). Дошкільнята, що відвідують дитячий садок, здатні враховувати позицію і думку іншого вже в чотири роки, в ситуації ж сімейного виховання егоцентричні настанови зникають лише в 5-6 років, інколи зберігаються і до 7-8 років.

Ці психологічні моменти особлива важливі для формування особистості дитини. Але не слід забувати і про медико-педагогічні аспекти: режимне харчування, відпочинок, прогулянки, заняття, забезпечення нормального догляду і нагляду.

 З  гіперактивною  дитиною  слід  керуватися  правилами:

• Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
• Зменшити робоче навантаження на дитину.
• Ділити   заняття   на   короткі,   але   частіше   повторювані   періоди. Використовувати фізкультхвилинки.
• Бути емоційним, експресивним педагогом.
• Знизити вимоги до акуратності на початку, щоб сформувати відчуття успіху.
• Садовити дитину під час занять поряд із дорослим.
• Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику).
• Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.
• Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
• Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.
• Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
• Надавати дитині можливість вибору.
• Залишатися спокійним. Немає холоднокровності — немає переваги!

З  неспокійною  дитиною  варто  керуватися  наступними правилами:

• Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй
  заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що
  можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.
• Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.
• Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе
  забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли
  у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.
• Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З  конфліктною  дитиною  варто  дотримуватися  наступних правил:

• Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.
• Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
• Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Із сором’язливою дитиною варто пам’ятати наступне:

• Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.
• Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй свободу діяльності.
• Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.
• Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).

В  роботі  із  замкнутою дитиною  варто  керуватись наступними правилами:

• Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця
  і знайомити з новими людьми.
• Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.
• Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
• Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв'язанні цієї проблеми.

З  агресивною  дитиною  корисними  будуть  наступні  поради:

• Слід пам'ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.
• Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».
• Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її.
• Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти дитину. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.